Стентування сонної артерії. Покази, протипокази, переваги та недоліки.
- Вадим Каштанов
- 3 квіт. 2024 р.
- Читати 2 хв
Показання до стентування сонної артерії (CAS):
• Симптоматичний стеноз сонної артерії з транзиторними ішемічними атаками (ТІА) або незначними інсультами та стенозом 50% і більше, або 70% та більше за даними неінвазивної візуалізації (УЗД) чи за даними катетерної ангіографії.
• Безсимптомний стеноз сонної артерії зі стенозом 70% або більше, особливо якщо пацієнт має ознаки високого ризику для каротидної ендартеректомії (CEA).
• Пацієнти з рестенозом після попередньої CEA.
• Пацієнти з радіаційним стенозом.
• Пацієнти зі стенозом сонної артерії та оклюзією контралатеральної сонної артерії.
• Пацієнти з високим хірургічним ризиком через супутні захворювання, анатомічні особливості або попередні операції на шиї/опромінення.

Протипоказання до стентування:
• Повна оклюзія сонної артерії.
• Значний внутрішньопросвітний тромб, що підвищує ризик емболізації під час процедури.
• Сильна звивистість або кальцифікація дуги аорти чи сонної артерії, що може перешкоджати безпечному встановленню стента.
• Активна кровотеча або стан гіперкоагуляції (надмірної згортуваності крові).
• Важка алергія на контраст або ниркова недостатність, якщо не вжито заходів для зменшення ризику.
• Відсутність доступу до сонної артерії через анатомічні зміни або ураження.
Переваги стентування:
• Менш інвазивний метод, ніж каротидна ендартеректомія, з потенційно коротшим часом відновлення.
• Відсутня потреба загальної анестезії, яка може бути корисною для пацієнтів із серйозними супутніми серцево-легеневими захворюваннями.
• Може бути кращим при повторного звуженні після каротидної ендартеректомії, для уражень над тілом хребця C2 або для уражень нижче ключиці.
• Може бути кращим підходом для пацієнтів із високим хірургічним ризиком через анатомічні чи медичні причини.
Недоліки CAS:
• Вищий перипроцедурний ризик інсульту порівняно з ендартеректомією, особливо у літніх пацієнтів.
• Ризик тромбозу стента, рестенозу та емболії під час та після процедури.
• Необхідність подвійної антиагрегантної терапії, яка може підійти не всім пацієнтам.
• Можливість гемодинамічної нестабільності через маніпуляції з каротидними барорецепторами.
• Довгострокова ефективність і довговічність стентування порівняно з ектомією все ще досліджуються.
Важливо відзначити, що показання та протипоказання для стентування можуть змінюватися залежно від нових даних клінічних досліджень, інституційних протоколів і конкретних факторів пацієнта.
Рішення про стентування має прийматися в рамках обговорення мультидисциплінарної команди, беручи до уваги загальний стан здоров’я пацієнта, переваги та досвід лікувального центру.
Comentarios