Аневризма в похилому віці.

Аневризма в похилому віці. Емболізувати чи не емболізувати?

З кожним роком нейрохірурги стикаються зі зростаючою кількістю випадків церебральних аневризм у похилому віці. Старішання населення та покращення методів візуалізації ставлять перед медиками двостороннє запитання: лікувати чи ні? Особливо це актуально для методів ендоваскулярного лікування, таких як емболізація.

Особливості аневризм у похилому віці.

Пожилі пацієнти часто мають повільніше прогресування аневризм, але ризик розриву завжди залишається.

Супутні захворювання (гіпертонія, атеросклероз, цукровий діабет) посилюють ускладнення у процесі лікування.

Показання до емболізації

1. Великий розмір аневризми. Значний діаметр збільшує ризик розриву.

2. Розрив аневризми у анамнезі. Повторний розрив є загрозливим для життя.

3. Швидке зростання. Динамічні зміни в розмірі потребують невідкладного втручання.

4. Локалізація в зонах високого ризику. Аневризми в артеріях, що живлять життєво важливі зони мозку, становлять більший ризик.

Аргументи "за" емболізацію

• Мінімальна інвазивність. Процедура не потребує відкритого втручання, що є важливим для пацієнтів із супутніми патологіями.

• Швидше відновлення. Порівняно з хірургічним лікуванням, час реабілітації трохи скорочується.

• Зменшення ризику розриву. Емболізація, як і кліпування, дозволяє уникнути фатальних наслідків.

• Можливість використання новітніх технологій. Сучасні матеріали та пристрої забезпечують високу ефективність процедури.

• Збереження якості життя. Успішна емболізація дозволяє уникнути неврологічних дефіцитів, які могли б виникнути через розрив аневризми.

Аргументи "проти" емболізації

• Високий ризик ускладнень. Похилий вік і супутні захворювання можуть спричинити тромбози чи інфаркти.

• Економічний фактор. Процедура є високовартісною та не завжди доступною.

• Можливість рецидиву. Неповне закриття аневризми може потребувати повторного втручання.

• Складність судинного доступу. У деяких пацієнтів через атеросклероз чи анатомічні особливості доступ до аневризми може бути обмеженим.

• Ризик інтраопераційних ускладнень. Наприклад, міграція катетера або недостатня оклюзія аневризми.

Переваги емболізації перед кліпуванням

• Менша травматичність. Емболізація не потребує відкритої трепанації черепа, що знижує ризики інфекцій та інших ускладнень.

• Коротший період госпіталізації. Пацієнти швидше повертаються до повсякденного життя, проте в умовах недостатньої кількості реабілітаційних центрів цей показник не стає кращим.

• Менший ризик анестезіологічних ускладнень. Процедура проводиться під місцевою та загальною анестезією, як і відкрите втручання, проте тривалість процедури значно коротша..

• Можливість лікування складних випадків. Емболізація дозволяє працювати з аневризмами в недоступних для кліпування зонах.

Недоліки емболізації перед кліпуванням

• Рецидиви. Емболізація не завжди забезпечує повну оклюзію, що може потребувати повторного втручання.

• Обмежений контроль. У ході кліпування хірург має прямий візуальний доступ до аневризми, що підвищує точність втручання.

• Вартість. Емболізація може бути дорожчою через використання сучасних матеріалів.

• Залежність від обладнання та кваліфікації. Успіх процедури залежить від технічного оснащення та досвіду ендоваскулярного хірурга.

• Лікування гематоми. При необхідності евакуювати гематому - трепанація вкрай необхідна.

Клінічний приклад. Наш віковий рекорд. Пацієнтка, 71 рік, з діагнозом "розірвана аневризма передньої мозкової артерії".

Аневризма до закриття

16 днів лікування у районній лікарні від інсульту без підозри на розрив аневризми. При дообстеженні виявлено аневризму розміром 13 мм з ознаками нестабільності стінки та наслідками розриву. На фоні контрольованої артеріальної гіпертензії було проведено емболізацію до повного закриття зі збереженням інших артерій.

До закриття

Післяопераційний період пройшов без ускладнень, пацієнтка виписана на 12-ту добу для подальшої реабілітації у ясній свідомості.

.

Після закриття

Висновок Рішення про емболізацію аневризми у похилому віці має базуватися на індивідуальному підході. Клінічний стан, супутні патології, функціональний статус пацієнта до розриву аневризми чи планового лікування нерозірваної аневризми, очікувана тривалість життя, анатомічні особливості аневризми, її складність та доступність технології є ключовими факторами. Співпраця мультидисциплінарної команди забезпечить оптимальний вибір для кожного пацієнта. Тільки ретельний аналіз балансу ризиків і переваг дозволить прийняти правильне рішення у складній ситуації.